Зустрів сьогодні знайомого. АТОшник, водій БТР. Каже їздив на заробітки аж на 8 місяців. Питаю куди саме. Відповідає в Московію в Магадан

Ivanov White

Зустрів сьогодні знайомого. Не бачив його рік. АТОшник, воював під Донецьком, водій БТР, пару раз горів в ньому, втратив частково зір, лікувався, демобілізований в 2016році.

Так от питаю де пропадав? Каже їздив на заробітки аж на 8 місяців. Питаю куди саме? Відповідає в рашку в Магадан…

Перша моя реакція це звичайно ступор і зразу запитання: Так ти ж АТОшник, і це ж рашка, ворог…

«Та нічо нормально, там таких як я багато. Ти думаєш туда не їдуть всі підряд і там мало вояк» ….

Чесно нема слів. З одного боку як треба довести людей, до якого зубожіння що ветерани не мають ні допомоги ні забезпечення аби годувати сім’ї.

З іншого боку питання до нього, ти тільки що фактично заглушив БТР з якого душив тих самих москалів, не вспів перепочити і їдеш до ворога на роботу? То як назвати таких АТОшників?

Дуже протирічні емоції. Ось чому зараз дуже гостро є проблема соціального стану України, рівень життя населення. Також кардинальна зміна політ.доктрини у війську. Ніяких там рускаязичних АТОшників не має бути. Це все брєд. Військовослужбовці після проходження служби мають виходити націоналістами, а не спіймавшими зірочу алкашами які через місяць поїдуть на заробітки у Москву…

Share