«Революція любові» у Вірменії: Невиправдані побоювання та заміни у відносинах з Росією

Мітинг відбувся на площі Республіки в центрі Єревана — на тому ж місці, де навесні цього року десятки тисяч людей вимагали змін у Вірменії, а 8 травня святкували обрання Пашиняна новим прем’єр-міністром країни.

Після обрання політик сформував тимчасовий уряд — до проведення в країні дострокових парламентських виборів. До тих пір в парламенті найбільша парламентська фракція залишається в Республіканської партії, яка керувала країною до «революції любові».

Старі кадри залишаються також у багатьох відомствах, що, на думку частини аналітиків, допомагає колишнім чиновникам зберігати певний вплив, а новій владі заважає проводити реформи.

Невиправдані побоювання

Коли опозиційний депутат Нікол Пашинян в кінці березня 2018 року із декількома прихильниками починав марш з вірменського міста Гюмрі, закликаючи приєднатися до протесту проти обрання тодішнього президента Сержа Саргсяна прем’єром, мало хто вірив в успіх демонстрантів.

Але вже 8 травня на площі Республіки в центрі Єревана багатотисячний мітинг радів — на екранах з’явилися результати голосування. «Кандидата від народу» Нікола Пашиняна обрали прем’єром Вірменії.

На тлі народних святкувань на честь його обрання чимало було тих, хто сумнівався, що опозиціонер та колишній журналіст Пашинян впорається з керуванням країною та виправдає досить високі очікування, пов’язані зі змінами в Вірменії. Ці побоювання, на думку політолога Мікаела Золяна, переважно не виправдалися.

«Були побоювання, що буде колапс державної системи, і Нікол Пашинян не впорається із зовнішньою політикою, тому що у нього мало досвіду. Це виявилося не так. Не можна сказати, що він все робив без помилок, але йому вдалося налагодити управління державою в цій дуже складній ситуації «, — вважає політолог.

Оцінювати перші сто днів прем’єрства Нікола Пашиняна потрібно з урахуванням того, що він та його команда прийшли до влади завдяки революції, каже політолог Ованес Ігітян. За його словами, найважливіше те, що стало очевидним — нова влада не пов’язана з корупцією.

«Основні тези революції, обіцянки та вимоги з боку народу, зводилися до кількох питань. В першу чергу, це боротьба з корупцією та скасування монополій, друга — підготовка й проведення чесних виборів і третя була пов’язано з подіями 1 березня 2008 року[…] З цієї точки зору розчарування немає, нова влада слідує тому, що обіцяла, і не змінила одного корупціонера на іншого», — говорить він.


Викриття та арешти проти корупції

Ключовим напрямком, в якому за цей період новій владі вдалося досягти успіхів, політологи називають боротьбу з корупцією, яка супроводжувалася гучними викриттями та порушенням кримінальних справ.

«У цьому напрямку уряд за три місяці домігся великих успіхів. Він зламав чинну модель сприйняття, що державні інститути існують для того, аби чиновники заробляли гроші. Можливо, поки не так багато людей відбувають покарання, але було досить багато справ, які відкрили, і досить багато людей, які втратили свої посади», — говорить Золян.

Однією зі знакових справ, яка завдала удару по корупції, політолог називає кримінальне переслідування генерала Манвела Григоряна, якого затримали в червні цього року. За даними Служби національної безпеки, зона відпочинку генерала була «перетворена в склад зброї та автопарк з десятком ретро та сучасних автомобілів».

Під час обшуку виявили харчові продукти, військову форму та медикаменти, які мали надійти вірменським солдатам в Нагірному Карабасі ще в квітні 2016 року під час загострення протистояння з Азербайджаном.

Хвиля затримань та викриття не оминули й родичів колишнього президента Сержа Саргсяна, який пішов у відставку на тлі масових акцій протесту через тиждень після обрання прем’єром у квітні цього року.

Самого екс-президента поки не чіпають, але в спеціальній слідчій службі Вірменії вже заявили, що Саргсяна допитають у справі про події 1 березня 2008 року. Тоді в ході зіткнень демонстрантів і силовиків загинули десять осіб. Пашинян — безпосередній учасник тих подій; він називав розслідування цієї справи одним із найважливіших завдань ще до обрання керівником уряду.

Другого президента Вірменії Роберта Кочаряна звинуватили в поваленні конституційного ладу в рамках цієї справи. Він провів близько двох тижнів за ґратами та був звільнений з під варти за рішенням апеляційного суду. Підозрюється у справі про заворушення 2008 року і генсек військового блоку Організація договору колективної безпеки (ОДКБ) Юрій Хачатуров, а також колишній міністр оборони Вірменії Мікаел Арутюнян.

У Вірменії багато хто схвалює дії влади щодо колишніх керівників, але звинувачення у цій резонансній справі викликали роздратування союзника — Росії.

Керівник російського МЗС Сергій Лавров заявив, що те, що відбувається в Вірменії йде всупереч заявам нової влади Вірменії про те, що намірів переслідувати своїх попередників з політичних мотивів в уряду Пашиняна немає.


Росія та Вірменія: охолодження

Заява Лаврова викликала нову хвилю підозр на рахунок того, що у відносинах між Москвою і Єреваном зростає недовіра. У російсько-вірменських відносинах після приходу Пашиняна до влади настало охолодження.

Вірменія — близький союзник Росії, член Євразійського Економічного Союзу та ОДКБ. Сам Пашинян ще до обрання підкреслював, що кардинальних змін у вірмено-російських відносинах не буде, а Путіна він в інтерв’ю «Ехо Москви» назвав прямим та щирим. При цьому Пашинян зазначив — це не означає, що вони завжди та в усьому будуть згодні.

У вірмено-російських відносинах зараз період швидше невизначеності, ніж охолодження, вважає Золян.

«Стало зрозуміло, що стара модель відносин не діє, а нова ще не з’явилася. У цій ситуації кожна сторона намагається зайняти ті позиції, які їй вигідні», — говорить політолог.

Нова вірменська влада, за його словами, не встигла створити неформальні канали комунікації з Москвою, дуже важливі у відносинах з Росією, а колишні канали не діють або навіть працюють проти нового уряду. При цьому Золян зазначає, що зовнішньополітичний курс Вірменії не зміниться, і це незалежно від конкретної особистості, яка буде знаходиться при владі.

«У Вірменії основна проблема — це Карабах та Туреччина. Сваритися з Росією Вірменії невигідно. Хто б не був при владі в Вірменії чи Росії, є певні геополітичні інтереси, які збігаються», — говорить він.

Відсутність підтримки з боку населення робило колишнього президента Сержа Саргсяна залежним від Заходу в питаннях економіки та фінансової допомоги, а від Росії в питаннях безпеки, вважає Золян.

«Навіть, якщо він і хотів, щоб Вірменія залишалася суверенною країною, то на практиці він йшов на якісь поступки та компроміси, іноді занадто дешево продавав те, що можна продати дорожче — в прямому і переносному сенсі. У Пашиняна немає цієї проблеми, у нього є повна підтримка суспільства», — говорить політолог.

Але, на думку експерта з міжнародної політики Ігітяна, прояв будь-якої самостійності з боку Єревана насторожує Москву. Напруженість в російському аспекті впливає і на ситуацію в Нагірному Карабасі, який є для Росії одним із засобів тиску як на Вірменію, так і на Азербайджан, зазначає експерт.

Нікол Пашинян, кажучи раніше про роль Росії в карабаському конфлікті, заявив, що загроза війни в регіоні завжди існувала, і Вірменія має бути готова до такого розвитку подій. При цьому, за його словами, у Росії є важелі для того, щоб запобігти війні та утримати Азербайджан від провокації.

«Всі ми розуміємо, що Росія як наддержава має можливість не допустити відновлення війни в нашому регіоні. Не можу повірити, що стратегічний партнер та друг Вірменії — Росія — не буде використовувати свої важелі, щоб не допустити відновлення війни», — заявив Пашинян, виступаючи на прес-конференції в липні.

Незавершена революція

Підбиваючи підсумки ста днів свого прем’єрства, Пашинян, заявив, що країні вдалося зберегти стабільність та перейти до вирішення важливих завдань. Тепер Вірменія вступає в новий етап розвитку, сенс якого полягає у форсуванні реформ, каже прем’єр.

«Реформи мають бути швидкими та ефективними, щоб надати нашій країні та економіці нове дихання, другу швидкість», — сказав Пашинян.

Але, за словами аналітиків, здійснювати ефективні і системні реформи новій владі в нинішніх умовах важко. Попри те, що сто днів за нової влади принесли серйозні зміни, саму вірменську революцію поки не можна вважати завершеною.

Share