«Продати нирку не складніше, ніж зняти дешеву квартиру в Києві з ремонтом і біля метро»: хто і навіщо скуповує органи українців

В Україні кілька місяців тому узаконили трансплантологію, давши шанс багатьом людям на життя. Новий закон дозволив пересаджувати органи від загиблих у разі, якщо за життя вони дали на це згоду. На повну він повинен запрацювати з 2019 року. Поки ж десятки тисяч пацієнтів помирають, а чорні трансплантологи продовжують заробляти мільйони доларів.

«Мій гонорар – мільйон»

— А що потрібно від мене?

— Нічого, тільки бажання допомогти. Квиток я куплю, — відповідає лікар медичного дослідницького центру трансплантології в Москві Тетяна.

Більше, ніж бажання допомогти (або заробити), чорних трансплантологів цікавить здоров’я донора. Відразу після короткого обміну люб’язностями звучать головні питання: «група крові?» «вік?», «п’єте?», «наркотики?». Іноді запитують про ВІЛ-статус, хронічні захворювання і навіть досвід одностатевих відносин.

Чим багатше пацієнт, тим більше у нього вимог. Одні хочуть печінку від молодого і високого, інші — від віруючого зі щирим бажанням допомогти. Торгувати органами в Україні, як і у всіх країнах СНД, заборонено. Окремі лікарі, які нібито «хочуть допомогти пацієнтам», погоджуються за суму з шістьма нулями — не тільки провести операцію, але і знайти, обстежити і домовитися з донором.

Кваліфікованих трансплантологів в Україні небагато.

Більшість оголошень від нібито покупців розміщуються з ЄС. Але на ділі серед десятків шахраїв вдалося знайти лише одну серйозну пропозицію — з Російського центру трансплантології. Ціни на органи в країні-агресора в кілька разів нижче, ніж в ЄС. Але на заході трансплантація легалізована, тому попит там менший.

— Я оплачу квиток, ви до мене приїдете, пройдемо обстеження. Якщо все добре, отримаєте частину суми і повернетеся додому. 12 вересня повернетеся, а 13-го у нас повинна бути операція, — продовжує Тетяна.

Забезпечені пацієнти самі приходять до таких лікарів і благають про допомогу за будь-які гроші. Лікар ризикує більше всіх, тому після однієї операції може вирішити квартирне питання або відкрити приватну практику. Але потік пацієнтів зростає разом із сумами, а відмовлятися від таких грошей складно.

Корумповані політики і навіть нечисті на руку міністри могли б позаздрити доходам чорних трансплантологів. За одну таку операцію вони можуть отримати близько 800 тис. грн. Донору може дістатися приблизно стільки ж. Але якщо пацієнт може пожертвувати нирку всього лише один раз в житті, то лікар може робити такі операції хоч щотижня, лише б органи знайшлися.

Продати нирку не складніше, ніж зняти дешеву квартиру в Києві з ремонтом біля метро. Оголошення, випадкові знайомі, які знають потрібні контакти, клич на форумах і в соцмережах. Кілька годин, десятки шахраїв і покупця знайдено.

Щоб прискорити процес, ми не тільки обдзвонювали оголошення, але і розміщували свої пропозиції з електронною поштою на спеціалізованих форумах. Повідомлення залишили від імені молодого, високого і непитущого житомирського спортсмена, який дуже хоче допомогти врятувати чиєсь життя і купити квартиру в Києві.

І відповідь не змусила себе довго чекати. Листи з пропозиціями почали приходити практично відразу ж. У найкоротшому з них було всього лише три слова: «Ваш номер телефону?». Лист надіслав якийсь Кирило.

На відправлений номер буквально через 20 хвилин прийшло смс: «квитки куплю, реабілітація за мій рахунок, дуже потрібно допомогти людині. Ціна питання — 60 тис. доларів. Телефонуйте в будь-який момент +38…».

Так ми і познайомилися з Тетяною. Її зацікавила моя нирка, а мене — її незаконна праця. Вона обережно підбирає кожне слово. Замість «заплачу» — «віддячу», не «продам нирку», а «допоможу хворій людині». Єдина необережна фраза: «зробимо вам документи про спорідненість, проблем не буде».

Без такого папірця лікар не має права піднімати скальпель над потенційним донором. Хворому може допомогти тільки кревний родич, а якщо у нього інша група крові — пора звикати до землі. Трансплантація від чужої людини — заборонена законом.

— А якби твій син помирав, ну ти б хіба не допоміг? Допоміг би! Це корисна справа! Ща одні маргінали лізуть, але вони на шахраїв потрапляють і все на цьому. Цього реципієнта, не кидалово, в інтернеті так легко не знайдеш, — ділиться досвідом 35-річний Максим.

За його словами, операцію з пересадки 1/2 частини печінки він переніс ще три роки тому. Ми познайомилися з ним на форумі для донорів. Там він роздає поради початківцям і викриває шахраїв.
— Ну що ти брешеш? Тобі ж не виривали зуб! За тиждень неможливо відновитися. Два місяці триває лікування! Подзвони мені, і я за два питання зрозумію, що ти шахрай! — публічно сперечається Максим у відповідь на чергову пропозицію про швидкої пересадки.

— А у тебе була операція? І скільки ребер видалили? — парирує співрозмовник.

— Мені не на м’ясокомбінаті робили!

Такі суперечки тривають цілими днями. На виручені за печінку гроші Кирило купив мотоцикл, кільце для колишньої нареченої. А решту просто прогуляв. Зараз він не працює і думає про те, як оформити інвалідність — знайома мами обіцяла допомогти.

На тлі десятків повідомлень «не вірте, вони просять передоплату за аналізи і пропадають!», історія Кирила здається успішною. Але у тих, кому він роздає поради, поки ще дві бруньки і ціла печінка. «Продам нирку за мільйон», «стану донором частини печінки або нирки, молодий, здоровий», «допоможу донорством нирки, терміново», — медичні сайти з дошками оголошень, та спеціалізовані форуми переповнені подібними повідомленнями.

Закон ціною в тисячі життів

Чорний ринок трансплантології існував і буде існувати до тих пір, поки такі операції не узаконять. Різниця тільки в тому, що зараз більшість не наважуються, не знаходять потрібної суми, щоб піти на чорний ринок або зробити операцію за кордоном.

У той час як інші заробляють на цьому мільйони. Мою нирку оцінили у $60 тис. І на чорному ринку це вважається непоганою ціною. Можна знайти оголошення, де за цей же орган нібито віддадуть 350 тис. євро, але по факту всі вони закінчуються проханням надіслати 800-2000 грн для оформлення документів, запит в клініку ну або просто «на всякий випадок».

«Грошові кошти — це гарантія, що ви адекватна людина і це перевірка вашої осудності. Пам’ятайте, люди, органи яких відносяться до категорії неблагополучних, вибачте, але це правда. Вартість оформлення дійсно відповідає вказаній сумі.

Не отримаєте нічого, не переступивши через цей бар’єр недовіри. Ми ж працюємо чесно і на результат, але результат має стосуватися обох сторін», — пояснила потенційний покупець Ірина необхідність надіслати їй кілька тисяч гривень.

Звичайно, після отримання грошей дівчина б просто зникла. Більш того, під різними іменами, вказуючи одну і ту ж пошту, «Ірина» іноді просить нирку для себе, іноді для клініки в Німеччині, а іноді виступає посередником таємного і дуже багатого клієнта.

На одне оголошення – десятки шахраїв. Правда, ще невідомо, що краще, позбутися декількох тисяч гривень, але залишитися здоровим, або ж потрапити в руки «чорних трансплантологів».

Прийнятий закон — тільки початок. Щоб пересадити органи померлої людини, за життя у нього потрібно отримати дозвіл. Для цього держава повинна провести роз’яснювальну кампанію і пояснити українцям, чому після смерті мозку їм уже все одно, чи потрапить їх нирка в труну, або врятує життя людини.

І в першу чергу майбутнє трансплантології залежить від лікарів, які ще за життя повинні делікатно запитати у пацієнтів, згодні вони після смерті стати донорами.

Share