«Говорити, що ось, коли Путіна не стане і Росія розвалиться, нам стане добре — можуть тільки абсолютно безграмотні люди, які не розуміють наслідків таких великих подій», — історик

Україна для Росії є дуже важливою частиною геополітичного мислення. Російські еліти навіть уявити не можуть, що Україна може існувати як окрема держава.

Це потрібно усвідомити нашим політикам і на основі цього будувати відносини з РФ. Таку думку висловив доктор історичних наук, завідувач відділу новітньої історії та політики Інституту історії України Національної Академії наук України Георгій Касьянов, передають Патріоти України.

«У Криму, серед населення півострова, якихось особливих проукраїнських настроїв я не бачу. Політично і адміністративно це перетворено у федеральний округ Російської Федерації. Військовою силою повернути Крим неможливо. І ніхто про такий сценарій навіть не подумає, крім людей, які взагалі не уявляють собі реального життя, або якихось зовсім пропащих фанатиків. Значить, військовим шляхом повернути не можна, політичним шляхом повернути не можна…

Один із моментів, чому Крим пішов так легко, зрозуміло, що ситуація була специфічна, але чому населення так тотально підтримало вихід Криму зі складу України: перш за все, тому що за весь час існування незалежної України ні політично, ні культурно, ні економічно практично нічого не було зроблено для інтеграції Криму. По-перше, і юридичний, і політичний статус Криму був зовсім антиконституційний. Україна — це унітарна держава, а тут — автономна республіка.

Але це був результат певного політичного компромісу початку 90-х років, потім відбитий у Конституції. Ось уже тут була червоточина. І друге те, що майже всі правлячі еліти України за весь час існування незалежної України практично нічого реального не зробили для того, щоб Крим став українським культурно або ментально і так далі. Крим розглядався просто як територія, де можна дерибанити власність, де можна контролювати потоки і отримувати якісь дивіденди.


Георгій Касьянов

Дуже дратівливим фактором в Криму були кримські татари, які намагалися обстоювати свої права різними способами — і легітимними, і нелегітимними. І у центральної влади були з кримськими татарами, скажімо так, складні відносини аж до анексії. А ось після анексії кримські татари відразу стали бажаними і рідними, і близькими, і перетворилися в політичних союзників.

У 2015 році навіть депортацію визнали геноцидом. Це політична гра, в якій перемогти можна тільки одним способом — зробити для Криму український проект вкрай привабливим, набагато більш привабливим, ніж російський. Поки цього не вдалося. Вийде, тоді будемо говорити вже реально про те, як можна реінтегрувати, повернути Крим. Зараз ні військовими, ні політичними, ні дипломатичними засобами Крим повернути неможливо.

І з цим треба жити, це на багато років вперед, на багато десятиліть вперед. Безумовно, відмовлятися від Криму ні в якому разі не можна, просто за законами міжнародного права не можна цього робити. Але повернення Криму — це не для одного покоління робота.

І взагалі я думаю, що Росія в її нинішньому вигляді — географічному, геополітичному — як демократична держава існувати не може. Будь-яка форма реальної демократії в Росії буде першим кроком до її розпаду, що наочно продемонстрував період 1918-1920 років, який у Росії називають громадянською війною.

Тому Росія завжди буде авторитарною країною з жорсткою централізованою вертикаллю, з сильними і всюдисущими, корумпованими силовими структурами, які є дуже важливим кістяком політичних структур, з величезним рівнем лояльності населення до центральної влади і при цьому з високим рівнем критичності населення до центральної влади. Тобто це дуже специфічна країна, і очікувати, що там прийде хтось більш ліберальний і негайно все зміниться, не варто.

Путін у значній мірі — продукт російського суспільства в тому вигляді, в якому воно зараз існує. Він там президентом до 2024 року, здається, ось як мінімум до 2024 року потрібно розуміти, що там та сама людина, яка особливо не змінюється в кращу сторону. І розраховувати, що завтра вранці Путін прокинеться і скаже: «Україна, люблю тебе» або «Йдемо до Євросоюзу» — напевно, не варто.

Україна для Росії структурно і системно є дуже важливою складовою геополітичного мислення. Російські еліти в переважній більшості не просто сприймають Україну як частину свого простору — великої російської нації, вони ще й не уявляють, абсолютно категорично не уявляють собі Україну як щось окреме, що може претендувати на культурну, політичну самодостатність.

Тобто у них немає в голові того чипа, який програмує ставлення до України та українців як до чогось, що може існувати окремо від Росії. І це потрібно брати до уваги і на основі цього будувати відносини. І як би стверджуючи свою самодостатність — культурну, національну і так далі, стверджувати її такими жорсткими культурними методами.

Наприклад, проблема російської мови в Україні. У нас є певний сегмент політичних культурних діячів, які говорять, що російська мова — це агент Москви і Кремля, і російськомовні — це агенти Москви і Кремля. Так ось правильно було б, розумно і перспективно говорити, що російська мова в Україні — це мова українських росіян, це інша російська мова, це мова патріотів України, мова тих, хто за Україну і тих, хто уявляє себе тільки в незалежній Україні.

Ось тоді зовсім інша ситуація виникне, а поки ці — Фаріон (Ірина Фаріон — член політради ВО «Свобода», — ред.) та інші — не знаю як їх назвати — поки вони кажуть, що росіян потрібно елімінувати як культурне явище, вони найпрекраснішим чином співпрацюють з Путіним, який, посилаючись на всіх цих хлопців каже: «Ось бачите, тут росіянам якось погано живеться, давайте ми їх будемо захищати».

У Росії в останні кілька років вже є опозиційний рух, є офіційний лідер опозиційного руху — Навальний, є різні протестні акції, які поки, звичайно ж, фіксуються тільки у великих містах і не можуть розглядатися як щось, що представляє всю Росію. Безумовно, санкції, протистояння із Заходом, погіршення економічної ситуації впливає на настрої в Росії.

Але це ніяк особливо не пов’язане з тим, що ставлення більшості росіян до України зміниться. Більш того, згідно з усією соціологією негативне ставлення до України в Росії зростає з кожним роком серед населення, і до Заходу зокрема. Таким чином, санкції, безумовно, завдаючи шкоди російській економіці, з одного боку, сприяють мобілізації і структурній перебудові економіки в якихось елементах, у багатьох — це неможливо, тому що Росія дуже залежна від західних технологій.

А з іншого боку, дозволяють нинішній владі мобілізувати ось цей протестний потенціал, коли говорять — на нас нападають, Захід на нас тисне — давайте об’єднаємося. Так що однозначного ефекту від санкцій немає, хоча ці санкції, так чи інакше, розширюються, але вони не мають тотального характеру. Очікувати, що саме санкції розхитають Росію до такої міри, що там почнеться бунт, не варто.

Навіть у найважчі моменти російське суспільство ніби консолідувалося. Російський історик Олексій Міллер вважає, що Росія — одна з небагатьох європейських країн, яка частково належить Європі, яка не втрачала незалежність кілька століть поспіль. Частково була окупована, потім виганяла окупантів досить швидко. Тобто країна, яка зберігає свою самодостатність, незважаючи на найважчі умови.

Тому розраховувати, що вона розвалиться під впливом санкцій або якихось серйозних економічних впливів… У принципі, може бути повторений досвід Радянського Союзу, який розвалився значною мірою під впливом економічного змагання із Заходом, якого він не витримав. Але давайте подивимося, коли він розвалився, — тоді, коли там відбулася демократизація. Тобто перспектив якоїсь демократизації Росії я не бачу, і, відповідно, перспектив, що вона десь раптом під впливом чогось розвалиться, теж не бачу.

Але справа навіть не в цьому. Давайте спрогнозуємо сценарій, згідно з яким у Росії щось сталося: бунт, повстання, революція, Путін убитий або втік, вся його верхівка змилася. Уявімо собі, що буде з цією країною. По-перше, вона розсиплеться, по-друге, це країна, у якій другий за величиною, а може, і перший, ядерний потенціал. Ось коли все це розвалиться, хто буде це утримувати? Це буде катастрофа, і це буде катастрофа для України. Тому що у нас найдовший кордон з Росією.

Уявіть собі кордон з країною, в якій відбувається революція, громадянська війна, розвал економіки, є маса зброї і так далі. Що Україна зможе з цим зробити? Вже є третина Донецької і Луганської областей, в яких схожий сценарій, де є маса зброї і так далі — і які у нас проблеми! А уявіть, що буде, якщо у такій ось величезній країні це станеться. Тому говорити, що ось, коли Путін помре і Росія розвалиться, нам стане добре — можуть тільки абсолютно безграмотні люди, які не розуміють наслідків таких великих подій.»

Читайте також: День оккупанта: украинцы перессорились из-за «праздника» 23 февраля

Не против высоких цен, а против произвола Кернеса: как харьковские власти плюнули в лицо своим гражданам и о чем молчат местные СМИ

Share
error: Content is protected !!