«Або суд, або бойкот»: Чому режисер зупинив зйомки фільму «Стус», — принципова позиція чи «прогин» під Медведчука

Сьогодні — 33 роки, як не стало великого сина України Василя Стуса. І художнього фільму про нього, можливо, теж не буде

Місяць тому в Україні розгорівся скандал навколо зйомок художнього фільму «Птах душі» про українського поета і дисидента, в’язня радянських таборів Василя Стуса. Він помер 4 вересня 1985 року в радянській тюрмі, куди потрапив за вироком суду. Адвокатом Стуса на тому суді був Віктор Медведчук.

Кадр з фільму «Птах душі»

Скандал розгорівся після того, як актор Генадій Попенко, на своїй сторінці у «Фейсбуці» повідомив, що з цього фільму вирізали сцени з адвокатом Медведчуком (подробиці читайте в статті Суд без адвоката: Чому з фільму про Стуса прибрали сцени з Медведчуком).

Українське суспільство побачило в цьому політичні маніпуляції, суспільство було обурене. В процес втрутилася влада — прем’єр-міністр Володимир Гройсман доручив Міністерству культури та Держкіно (фільм знімається за державний кошт і гроші продюсера) зібрати творців фільму про Василя Стуса та подати історію про нього «чесно, повністю і без перекручувань».

Режисер фільму Роман Бровко, який раніше заявляв, що сцени з Медведчуком та кілька інших вирізав з фільму виключно через хронометраж. Мовляв, вони туди просто не влізли. Історія Стуса, зазначав Бровко, цікавила його як «історичний трилер», без політичної складової. Хотів показати поета-дисидента таким собі міцним горішком.

«Я взявся за виробництво цього фільму не через гроші, або якісь приховані інтереси, лише керувався художньою цінністю і значимістю. Для мене це був цікавий історичний трилер з високим потенціалом. Щоправда зізнаюся, я його не політизував.

З давніх пір вирішив для себе займатися лише художніми фільмами. Політична тема може робити вибуховий піар, але не варто лише на цьому будувати сюжет. Вважаю, що має бути перед усім художня цінність фільму», — поясював він.

Потім, під тиском суспільної думки Бровко повідомив, що вирізані сцени у фільм поверне, викинувши інші, щоб зберегти хронометраж.

А ще через кілька днів вирішив зупинити зйомки.

«Після заяви сина Стуса про те, що він не дає право на цитування віршів і висловів Василя Стуса, не має певності, що це кіно навіть вийде під назвою «Стус», — розповів він журналісту. – Зараз вся знімальна група очікує на результат юридичної експертизи після якої з’явитися остаточне юридичне розуміння на, що ми маємо право».

На питання, чи розглядає він популярну (в коментарях на «Фейсбуці» популярну) ідею усе ж таки зняти фільм так, як він його бачить, але перейменувавши Стуса, скажімо, на Стусенка, а Медведчука – на Ведмідчука, щоб обійти законну необхідність отримання дозволів, режисер каже, що такий варіант обговорюється в числі інших.

«Це вже будемо вирішувати з юристами. Три місяці тому це був просто фільм, як мистецький аудіовізуальний твір, але після скандалу, політизації картини і загострення юридичних питань фільм став синонімом брудного скандалу, котрий суттєво впливає на репутацію людей.

Це вже перейшло з площини творчої в площину юридичну, соціальну і політичну. Наразі один необережний крок може призвести до того, що кіно може взагалі не вийде на екрани. Є вже ситуація, коли на фільм можна подати до суду, як мінімум за трьома різними статтями. Отже знімальна група, за допомогою юристів, буле шукати способи реалізації, завдяки яким кіно зможе вийти на екрани», — каже Бровко.

Роман Бровко/Facebook

Відповідно до закону, коли йдеться про реально існуючих персон, необхідно отримати дозвіл на використання імені і прізвища в цієї персони, або в її нащадків (батьків, дітей) бо ім’я і прізвище — це не авторське, але не майнове право. У випадку із фільмом «Птах душі» необхідно мати дозволи від сина Дмитра Васильовича Стуса, Віктора Медведчука та інших персон, якщо вони фігурують в кінострічці під своїми іменами.

А дозволи від всіх сторін продюсер заздалегідь не взяв. Прес-служба Медведчука повідомила про неможливість зустрічі з ним через значну зайнятість, і вислала посилання на велике інтерв’ю В.Медведчука відносно суду, всієї ситуації і його особистої позиції. Дмитро Стус документи теж не підписував.

«Ще зимою казав, що не все підтримує в сценарії, і не з усіма подіями погоджувався, — розповідає режисер. — Але позиція була така: «Не підтримую але і не забороняю». Була гостра суперечка відносно тем, які не варто розкручувати. Отже поки знали, що в фільмі гострі сцени обійшли, то все було тихо. Коли почався соціальний вибух і вимоги повернути сцени, відразу почалося загострення.

Після всіх скандалів і звинувачень Дмитро Стус взагалі не дав згоди на використання цитат, віршів і екранізацію історії свого батька. Отже, як кажуть — «Не буди лихо поки тихо». Ми це від початку розуміли, а суспільство тільки зараз це зрозуміло».

Раніше режисер Роман Бровко знімав мелодраматичні серіали, телеглядачі можуть знати його за роботами «Два полюси кохання», «Квіти дощу», «Коли мене полюбиш ти», та іншими). Що взявся за байопік, він вже не один раз пошкодував, каже — серіали знімати і простіше, бо більше свободи для творчості, і вигідніше в плані заробітку.

«Зараз в мене таке враження, що в який би спосіб я не відзняв сцену суду, буде страшна критика: «Не так показали», «Викривили правду», — і зрештою: «Давайте бойкотувати фільм». Про яку режисуру тут ідеться? Тут вже не буде режисерського бачення, на яке режисер завжди має право. Тут буде політичне бажання, аби Медведчука показали в сцені гірше за «рогатого». А це вже не є режисура.

Бо є класичне правило драматургії : «Шукай навіть в негативному персонажі добрі риси»; «Намагайся розкрити глядачеві мотивацію вчинку». Тоді є цікавий персонаж. Навіть з маніяка Ганнібала Лектора не робили абсолютне зло – це був персонаж з харизмою, внутрішнім конфліктом, і в чомусь дуже симпатичний, зі своїм кодексом честі. Це і є відмінна режисура. Справа режисера не «обсирати», а показувати складний образ персонажа. І навіть, негативного», — сердиться режисер.

Після скандалу, він не впевнений і в інших сценах, турбується, що глядачам не несподобється образ працівниці КДБ, показаний не в стовідсотково негативному руслі і велика кількість російської мови в фільмі.

«В нас декілька душогубів з Пермської колонії, які глядачеві сподобаються. Але є дуже складний і цікавий образ кедебістки Віри, яка приїхала, аби завербувати Стуса. Мудра і хитра жінка, майстер маніпуляції. Проте, в процесі спілкування зі Стусом, вона почала захоплюватися його стійкістю і позицією, почала поважати його, не дивлячись на те, що він був її ідеологічним ворогом. Отже вийшов цікавий і нестандартний образ кедебістки.

Чи може теж це викличе обурення і нам треба було показувати кедебістку, як суцільне зло? А ми з актрисою Євгенією Гладій творили цікавий і неоднозначний образ, за зразками Європейського кіно, — пояснює режисер. — Вже підозрюю, що нас будуть звинувачувати за мовну квоту, у фільмі російської мови більше ніж 10 %. А як інакше? Невже працівники системи і тюремники в СРСР могли розмовляти українською мовою?»

Нагадаємо, що раніше подібні звинувачування закидали режисеру «Кіборгів» Ахтему Сейтаблаєву, мовляв, в фільмі забагато російської.

Наразі Бровко заявляє, що «лише хотів вивести «незручний» фільм на екрани і тому не політизував його». Каже, що готовий поступитися своєю посадою в знімальній групі, бо справді не знає, що йому тепер робити. В одному випадку фільм заборонять по суду і ніхто його не подивиться, в іншому — бойкот суспільства і знову ж таки, фільм ніхто не подивиться.

Але усе ж таки не хоче класти його на полицю.

«Це вже зовсім неприпустимо і дорого. Сподіваємося на краще і обережно шукаємо спосіб, аби фільм вийшов на екрани», — відповідає.

Звісно, знову ж таки виникає питання, чому все не узгодили до того, як почали витрачати державні гроші. Бровко наполягає – певним чином узгодження усе ж таки провели, тільки особливим шляхом. Медведчука у фільмі «звели до мінімуму і ніякої крамоли в цьому не бачили, бо це, зрештою «фільм про Стуса, а не про Медведчука». Дмитро Стус, запевняє Бровко, спочатку був принаймні не проти фільму і змінив свою думку саме через скандал.

Дмитро Стус. Джерело: Дзеркало тиждня

«Дмитро Стус публічних заяв не робив до того, поки знав, що знімальна група дотримується усних домовленостей, які були узгодженні при нашій зустрічі. Це був певний паритет — «Не даю дозволу, але і не забороняю». Так було до скандалу. Після скандалу, звинувачень і політизації фільму, він вже публічно заявив, що цей фільм для нього «смішний і неприйнятний». Бо три місяці назад це був просто творчий фільм , а зараз це вже скандал», — каже Бровко.

В той же час сам Дмитро Стус заявляв, що він не в курсі останніх подій, тому що українське телебачення не дивиться, в соцмережах не сидить, і скандал його абсолютно не цікавить.

«Приблизно рік тому до мене звернулися з Держкіно і попросили, щоб я зустрівся з людьми, які хочуть знімати фільм про Василя Стуса. Я зустрівся, почитав сценарій і категорично відмовився брати будь-яку участь у цій роботі, навіть як консультант. Адже це кіно виходило зовсім не про Стуса. Там не було нічого, що мало би бути в такому фільмі. З людьми, які збиралися знімати цю стрічку, я розмовляв востаннє приблизно рік тому, якщо не більше.

Відтоді жодних контактів із ними не було. І ця тема зі скандалом навколо фільму мене абсолютно не цікавить, – підкреслив він. — Те, що з фільму хотіли вирізати сцену суду над Стусом, – не моя проблема. Це проблема знімальної групи. І знову ж таки, якщо представники Медведчука зберуться судитися зі знімальною групою, то це не мої проблеми.

Крім того, за час, що минув, про мене написали багато різного. І я вирішив, що авторських прав не дам. Тож нехай тепер знімають піратський фільм. Мені все одно».

Щодо Віктора Медведчука, його адвокат Ігор Кириленко виступив з заявою, що у разі виходу в прокат фільму «Стус» з недостовірною інформацією про його клієнта, той залишає за собою право на відповідні правові дії, в т.ч. спрямовані на заборону демонстрації фільму через суд. До речі, заяву було опубліковано на сайті «Українського вибору» в той самий день, коли режисер Бровко заявив, що поверне в фільм раніше вирізані сцени з Медведчуком.

В Медведчука заявляють, що він у засудженні Стуса, в якому той зрештою і помер, не винен, бо нічого не міг зробити.

«Будь-яка людина, яку звинувачували за ст.62 КК УРСР, вважалася «ворогом радянської влади «і з моменту свого арешту, була запрограмована на відповідний вирок … Роль адвоката, якого сама держава примусово залучала для участі в подібних справах, була незавидною і не мала істотного значення в заздалегідь відомому вироку», — йдеться в заяві. І те, що Стус від такого хорошого адвоката як Медведчук відмовився, теж називають брехнею.

Резонний коментар з цього приводу дає актор Роман Ясиновський, звертаючись до режисера («Гід» в «Кіборгах», в фільмі про Стуса він зіграв Вячеслава Чорновола): «Рома, ти мене звичайно вибач, але ти хотів зняти не політичний фільм про історію політичного в’язня?».

На думку Ясиновського, боятися режисеру не треба, бо «якщо будуть проблеми, то за фільмом піде громадськість».

«Головна ціль цього фільму, як на мене, показати боротьбу однієї людини з системою. А в даний час, в нашій країні кожен має бути Стусом. А мистецтво має бути на часі, або взагалі не має мати право на існування», — підкреслює він.

Актор Генадій Попенко – той самий, що підняв своїм дописом на «Фейсбуці» всю цю тему, теж вважає, що сцена з адвокатом Медведчуком обов’язково має бути в картині, а Україна в разі чого автора підтримає.

«Жонглювати іменами чи прізвищами історично нечесно. Залишивши сцени з Медведчуком і мати позов до суду теж не дуже страшно. Голова Держкіно розглядав цю ситуацію і сказав, що позов буде не до знімальної групи, а до Держкіно, бо ж вони є замовники продукту і затверджують сценарій», — розповів він.

Голова Держкіно Пилип Іллєнко повідомив, що кадри з адвокатом Медведчуком в фільмі будуть. Залишається дізнатися, чи буде сам фільм.

Читайте далее: Медведчук вважає, що ситуація з фільмом про Стуса — це «провокація американців»: Політик вважає себе чистим перед долею поета

Share